Міфи-2018: про що брехали українські політики протягом року

Міфи-2018: про що брехали українські політики протягом року

22 Грудня 2018
FacebookTwitterTelegram
2424

2482 твердження політиків та публічних персон – саме стільки проект VoxCheck перевірив протягом 2018 року*. На олівець проекту потрапили 52 політика з самих різних політичних сил та гілок влади. Найсчастіше проект концентрувався на перевірці найбільш рейтингованих політиків та щоквартально складав Рейтинг маніпуляторів та брехунів. На твердження героїв цього рейтингу** припадає 86% цитат, перевірених проектом протягом 2018 року.

Наскільки така вибіркова перевірка відображає політичний дискурс в Україні? Досить непогано: обрані нами лідери політичних сил часто висловлюють партійну позицію, яка відображає риторику й інших учасників тої чи іншої партії. Наприклад, нардеп Олексій Гончаренко з БПП неодноразово розповідав про зростання української економіки – про що також неодноразово говорив Президент Петро Порошенко, слова якого VoxCheck постійно перевіряв в рамках проекту «Рейтинг маніпуляторів та брехунів». А нардеп Сергій Соболєв з «Батьківщини» не менш активно критикував медичну реформу, ніж лідерка його партії Юлія Тимошенко (також у моніторингу VoxCheck).

Найчастіше у 2018 році політики говорили про газ, зовнішню торгівлю, державний борг та стан економіки, а також коментували зміст законів або законопроектів. Це суттєво відрізняється від топ-5 тем попереднього року, коли найчастіше політики згадували медичну та пенсійну реформи, які приймалися восени 2017 року, а також коментували стан бюджету та суспільні настрої.

Дані VoxCheck на основі спостережень протягом 2018 року (загальна вибірка 2483 фактчеків). До вибірки увійшли тільки фактологічні твердження, що можливо перевірити за допомогою відкритих джерел

 

Дані VoxCheck на основі спостережень протягом 2017 року (загальна вибірка 948 фактчеків). До вибірки увійшли тільки фактологічні твердження, що можливо перевірити за допомогою відкритих джерел

 

Зазвичай політики коментують теми, які а) на порядку денному б) є політично вигідними. Минулого року опозиція часто критикувала медичну реформу, поки тема була топовою в медіа, тоді як цього року переключилася на вартість газу, тарифи та боргові зобов’язання України. Водночас також є «вічнозелені» теми, які політики коментують завжди. Стан економіки – одна з них. В цьому, як і в минулому році, вона обіймає четверту сходинку в топ-5 тем. Найбільш згадувані теми були фактично і найбільш міфотворчими. По темі медицини, наприклад, також досить багато брехали, але загальна кількість тверджень була набагато меншою.

Міф №1. Тарифи на газ реально знизити, тому що Україна має достатньо газу внутрішнього видобутку, і він дешевий

Перемога Нафтогазу в Стокгольмі, зарплати топ-менеджерів компанії, ціна на газ для населення – все це охоче коментували політики будь-яких мастей: як провладні, так і опозиційні. Міфом №1 виявилася остання тема – наприкінці року мало не кожен політик вважав за необхідне розказати, як можна знизити тарифи на газ. Логіка у всіх була схожою.

Маніпуляція

«Мы добываем 20,4 млрд м3 газа. Все мы с вами вместе с бюджетными организациями потребляем 15 млрд м3. Себестоимость газа – 2,5 тыс. Грн»

Вадим Рабінович, лідер партії «Опозиційна платформа – За життя» 04/09/2018 (1:25:48 – 1:25:58)

Для початку розберемося зі статистикою газового видобутку в Україні. У 2017 році українські приватні та державні компанії видобули 20,5 млрд м3 газу. З них державні компанії (Укргазвидобування, Укрнафта) забезпечили 16,4 млрд м3. При цьому газ населенню продавала лише компанія «Укргазвидобування», згідно з покладеними на неї умовами спеціальних обов’язків. Укрнафта в свою чергу, так само як інші приватні компанії, торгувала газом на промисловому ринку – де його ціна більш приваблива (не близько 8 тис. грн/тис. М3, а 12-13 тис. грн/тис. м3).

У 2017 році Укргазвидобування поставила населенню лише 13,9 млрд м3 з 15,3 видобутого газу (решта – технологічні втрати). Тоді як населення спожило 15,8 млрд м3. Таким чином, населенню не вистачає газу УГВ, і тому решту доводиться купувати за кордоном. (Даних за 2018 ще немає).

Стосовно собівартості – про це ми докладно писали у статті «Що політики кажуть про газ та хто з них помиляється?». Існує кілька показників собівартості. Перший, на який посилається Рабінович (і який справді становить близько 2500 грн/тис м3), – це собівартість видобутку зі вже існуючих свердловин, більшість з яких була розроблена ще за радянські часи. Але будь-які родовища виснажуються, тому для сталого видобутку компанії необхідні інвестиції, і вони у згаданому Рабіновичем показнику собівартості не враховуються. За даними Нафтогазу, видобуток газу з ущільнених порід на нових родовищах коштує від 180 до $280 за тис. м3. Схожий показник нещодавно називав голова Укргазвидобування Олег Прохоренко. На жаль, чіткого розрахунку необхідних інвестицій та відповідної собівартості Нафтогаз та УГВ не надають.

В будь-якому випадку: якби держава змусила державні компанії продавати газ населенню за фіксованою ціною, яка зовсім не враховує інвестиції в майбутнє українського видобутку, то цілком можливо, що ціну на газ можна було б знизити. Але такий видобуток тривав би недовго, адже родовища виснажуються. Тоді як самі компанії опинилися б у збитках, а це неабияке навантаження на держбюджет України (тоді як сьогодні УГВ та Нафтогаз одні з лідерів з виплати податків). І найголовніше: в такому випадку Україна повернулася б в планову економіку, де держава вирішує скільки, кому та за якими цінами підприємства мають продавати свій товар. А це вже зовсім інша Україна.

Міф №2. Незважаючи на Асоціацію з ЄС, товарообіг України з ЄС впав

На початку року багато політиків, за якими слідкує VoxCheck, критикували ЄС через надто низькі квоти на експорт нашої продукції (насправді квоти були достатніми, а те, що деякі виробники вибирали їх повністю вже у січні означає, що вони й далі могли експортували по звичайним митним ставкам). Трохи згодом політики повернулися до звичної тези про те, що ЄС вимагає нереальні від України умови співпраці. Але разом з цим твердженням з’явилася нова тезою – про те, що Асоціація з ЄС не принесла Україні вигоду (це неправда, дивіться дослідження Інституту економічних досліджень та політичних консультацій).

Маніпуляція

«В 2013 году наш оборот с Европейским союзом составлял $16,5 млрд. А в 2016 году <…> $13,5 млрд. То есть, после того, как мы три года назад подписали распрекрасную экономическую часть Ассоциации з ЕС, у нас товарооборот упал».

Олександр Вілкул, народний депутат від «Опозиційного блоку», 31.01.2018 (28:10 – 28:39)

Дані правдиві, а от висновки – хибні. Товарообіг впав не через підписання Асоціації з ЄС, а через економічну кризу в Україні після Революції гідності, війну з Росією та кризу на ринках експорту України у 2014-2015 рр.

З 2013 року сукупний експорт з України скоротився на 35%, тоді як падіння експорту в ЄС становило 20%. Частка ЄС в структурі експорту зросла з 26% до 37%. Тобто насправді падіння торгівлі з ЄС було меншим, ніж із рештою світу.

Міф №3. Держборг шалено зріс в останні кілька років

Тема обслуговування державного боргу була гострою протягом всього року – адже саме у 2018-2019 роки Україна віддає пікові обсяги кредиторам (докладніше читайте аналітичний експлейнер на тему держборгу). Що ближче до виборів, то частіше топові політики намагалися відхреститися від держборгу: мовляв, поточні виплати стосуються боргів, взятих попередніми урядами. Зокрема, про це говорили Юлія Тимошенко та Володимир Гройсман: перша – про те, що сьогодні Україна віддає борги, взяті не за її часів прем’єрства, тоді як другий – що поточний уряд змушений віддавати чужі борги. Насправді правда посередині, і на початку наступного року VoxCheck випустить фактчек на цю тему.

Маніпуляція

«У нас державний борг після фінансової кризи 2008-2009 року складав приблизно 30% ВВП, це я здала наступному прем’єр-міністру такий борг. Зараз нас втягнули в боргову яму приблизно на 82% ВВП, тобто ще трохи, і наш державний і прирівняний до державного борг буде дорівнювати ВВП»

Юлія Тимошенко, лідер партії «Батьківщина», 15/06/2018 (1:03:04 – 1:03:32)

На кінець 2009 року держборг був $39,8 млрд або 33% ВВП. Зараз – $77,05 млрд або 71% ВВП (дані на 30 квітня, останні доступні дані на момент цитати Тимошенко). Однак на кінець 2013 року борг становив майже таку саму суму, як 2018 року: $73,2 млрд. Тільки тоді це було 40% ВВП, а не 71%.

Тобто в боргову яму нас втягнули не зараз, а ще за часів Януковича. Крім того, відношення боргу до ВВП зросло не лише через нові запозичення, а й через падіння ВВП та девальвацію гривні в 3 рази у 2014-2015 рр, оскільки в основному борг був валютний.

Міф №4. Економіка зростає через зростання цін

Політики часто коментують економіку, не зовсім розуміючись на неї (для економічної просвіти VoxUkraine створила два онлайн-курси, де можна отримати базові знання з економіки та з економічного фактчеку).

Неправда

«На жаль, вона (економіка) падає. Нам малюють, що вона зростає, але вона зростає через те, що ціни зростають. Не виробництво зростає, а плата за них».

Анатолій Гриценко, лідер партії «Громадянська позиція», 21.02.2018, (52:02-52:11)

В останні три роки (2016, 2017, 2018) українська економіка зростає більш ніж на 2% на рік, і це реальне зростання – тобто вже скореговане на інфляцію.

Міф №5. Контрабанда в Україні не вважається кримінальним злочином

Політики часто коментують законодавство України, але у цій темі зазвичай немає головного спільного наративу, який просувають політики. В цю тему потрапляють і твердження про статус української мови, і про воєнну доктрину, і про регламент Верховної Ради, і про права людини, і про незаконне призначення Супрун (фактчек на цю тему – за посиланням). Нижче – не найбільш розповсюджене твердження по темі «законодавство» (оскільки таких немає), але досить показове з точки зору українського політичного дискурсу.

Неправда

«Сьогодні кримінальної відповідальності немає (за контрабанду – прим. ред), фактично штрафи тільки сплачують і вилучається товар.»

Олег Ляшко, лідер «Радикальної партії», 26/06/18 (3:07-3:14)

Згідно зі ст. 201 ККУ контрабанда карається позбавленням волі на строк від 3 до 7 років. Якщо контрабандою займається група осіб за попередньою змовою або особа, раніше судима за контрабанду, або службова особа з використанням службового становища – це карається позбавленням волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна.

* дані станом на 31 жовтня 2018.

**

  1. Петро Порошенко, президент України
  2. Володимир Гройсман, прем’єр-міністр України
  3. Юлія Тимошенко, лідер партії «Батьківщина»
  4. Анатолій Гриценко, колишній міністр оборони, лідер партії «Громадянська позиція»
  5. Олег Ляшко, лідер партії «Радикальна партія»
  6. Юрій Бойко, співголова фракції «Опозиційний блок»
  7. Вадим Рабінович, лідер партії «За життя»
  8. Андрій Садовий, мер Львова, лідер «Самопомочі»
  9. Олег Тягнибок, лідер партії «Свобода»

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний